Неділя, 19.11.2017, 23:26
Вітаю Вас Гість | RSS

Розважівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 23
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Розробка виховного заходу

 Розробка виховного заходу вчителя музичного мистецтва  Розважівської ЗОШ  І – ІІІ ст.  Колісніченка В.М. 

Літературно – музична композиція:

            «Пісня – це маленька криничка живої води!»

Мета: Формувати моральні основи дитячої особистості засобами пісні. Сприяти вихованню міцної внутрішньої опори людини, що знаходить свій прояв у доброті, чуйності і делікатності. Виховувати інтерес до культурної спадщини нашого народу, почуття національної свідомості та національної гідності за свій народ, любов до рідного краю. Саме через пісню прокладається стежка до серця дитини, пробуджується почуття прекрасного, формується її світогляд.

Уклін вам, добрі люди,

Хто завітав  на наше свято,

Хто хоче притулитись до щирості й краси.

І з вами нам не сумно,

І з вами нам не тісно.

Нехай лунає пісня

На різні голоси.

Кожне людське покоління залишає після себе слід на землі. Наші предки залишили нам не тільки борону і плуг, а й передали скарб своєї душі: мудру казку, ніжну пісню, добрі звичаї. А як же не згадати ще і ще раз про найдавнішого супутника українця, який із ним разом від народження до самої смерті, в радості і горі, який підтримує людину, наснажує оптимізмом, бадьорістю. Це, звичайно ж, пісня, найчарівніша, наймелодійніша, яка  увиразнює українця в усьому світі.

1. І радощі, і роздуми сумні

Несу завжди до отчого порогу.

Мене чекають в рідному вікні

Ласкаві очі, сповнені тривоги.

2. Ці очі добрі вміють розтопить

Ту втому, що зібралася в дорозі.

Щаслива мить! Оця блаженна мить!-

Спинитися на батьківськім порозі.

3. Мій світлий раю, радосте моя!

Не відцвіли іще мої ласкавці.

Сусідка  двері тихо причиня,

І ще тісніш стає на довгій лавці.

4. Розмова ллється щира і проста

Як і тепло торкається до серця,

А потім вгору пісня вироста

Про козака, про дівчину, відерце…

5. О, не сумує мій веселий рід,

Ще не вертають літ у гості коні.

І вже дівча лама калини цвіт,

До личенька підносить у долонях…

6. Так хочеться всіх ніжно обійнять

( Моє багатство – пісня мого роду)

За  те, що вміли в серце переллять

Нев’янучу красу всього народу.

Лети, здіймайся народна пісня,

Велична і простора.

Така прадавня, споконвічна й нова,

Така врочиста і весела,

В рясних мережках музики і слова.

Пишається український народ милозвучними піснями, в яких джерельною водою струменять почуття радості, смутку, гумору, любові. Минають віки, змінюється покоління, а пісня залишається, через усі поневіряння проносить вона свої чари.

З народного напившись джерела,

Як із Дніпра бере веселка воду.

О рідна пісня, знову ти прийшла

До матері, до батька – до народу.

О пісне! Від народу кров і плоть

Ти узяла, щоб лиш йому служити.

Тебе ніхто не може побороть,

Бо вільний дух твій – правдою повитий.

Пісня – це голос народу, це поетичний вияв його працелюбної вдачі, мрій і прагнень,це історія землі української та невмирущість духу народного. Це світ надій – сподівань, які не залишають людину в найтяжчі лихоліття. Зароджувалась вона у праці і забавах, у календарних обрядах наших предків.

Пісня – вона серце народу, його душа, слава, його крила. Витворена народом, пісня пахне травневими дощами, синіми льонами, материними руками..У піснях постає велична природа України, якою зачаровані люди протягом багатьох віків. Просторі степи, широкі ріки, краса садів, гаїв, лісів. Співаєш пісні і згадуєш про рідну хату, калину на подвір’ї.

Українська пісня – це поетична біографія українського народу. Про що б не сподівалося в піснях, завжди відчуваєш велику силу почуттів: щастя чи горя, туги чи радості.

Пісня – наш  паспорт,

Пропуск у білий світ…

Ми не ховали обличчя,

Гордо йшли сотні літ.

Завжди ми накривали

Дружби ячні столи.

Нас по піснях впізнавали,

Де б ми таки не були.

Райдуга в небі висне,

Граючи в плесах вод.

Доки живе наша пісня,

Доти живе наш народ.

1.Не цурайся пісні,

Яку чув од мами.

Не згуби – то мова

Прадідів твоїх.

Бо зректися пісні,

Що цвіла віками, -

Мов забуть народ свій,

Даль його доріг!

2. У народу й пісні

Є святі спільноти,

Є земля єдина,

Доля вища є.

А народ свій втратиш -

Хто ти є і що ти?

Мов пора смеркальна

День тоді стає.

Пісня – це наша історія, наша гордість і слава. Вона супроводжує людину протягом життя. Вона допомагає хліборобу в полі, трудівнику за верстатом, господині в обійсті.

Народження людини пов’язане з піснею, перше кохання дівчини і юнака, щастя любові і гірка тривожна розлука – в пісні, думи батька і матері, що виглядають синів із походу, з далеких доріг війни –в пісні. Воїн, ідучи в похід, бере із собою три речі: зброю,хліб і пісню.

Народна пісня зоряно, незгасно

Горить в моєму серці повсякчас,

Не пломенистим закликом, не гаслом,

А променем, що будить сівача,

Вона мене виводить на дорогу,

Вона мені просвітлює віки,

Де радість і печаль мого народу

Врослися в  древа вічного гілки.

Вона – любов, вона – печаль і втіха,

Жива вода на визнаки душі.

Поки живе – обереже від лиха

Понад стежками тихі спориші.

І я готовий крізь огнисті брами

Пройти  і душу випалить до тла:

Лише б народна пісня не вмирала,

Що б в молодих серцях вона жила.

Пісня з нами і сьогодні, коли ми будуємо незалежну Україну. У вільного народу будуть інші пісні. У них буде менше смутку й болю, а більше світлої радості й надії. Серед нашого покоління вже ростуть нові поети – піснярі, яким із генами, з молоком матері передалася й найсвятіша наша традиція – розкривати душу свою в пісні.

Пісня –це маленька криничка живої води.  Не поспішайте її переступити. Зупиніться і розважливо вдивіться в її глибінь, може, побачите благородний лицарський образ свого предка, красу свого сучасника й духовну вроду нащадків. І хай широка світова слава рідної пісні, отой її дорогий вогник, зігрівши всю землю, повертається до тебе – її спадкоємця.

1. Стало в хаті соколятам тісно –

Полетіли в передгроззя.

І тужила материна пісня,

Як та чайка при дорозі.

               Приспів:

А без пісні не буває сонця,

А без сонця не буває цвіту.

Хто забуде материну пісню,

Той сліпим блукатиме по світу.

2. Перший сокіл з ворогами бився,

Пересилив супостата,

Бо вогнем горіла в серці пісня,

Що співала сину мати.

3. Другий сокіл висотою впився,

Заболіли в небі крила…

І тужила материна пісня,

Довго чайкою тужила.

4. Славні хлопці, соколи вогнисті

До світ сонця на порозі

Не лишайте материну пісню,

Як ту чайку при дорозі.

Коли співають – пісня ще жива,

Співуче серце грати розрива,

Не вб’ють громи зловісні

Життя правічну пісню.

Громи не вб’ють!

Співайте, люди, нелюдам на зло,

Співайте хором, щоб там не було!

Хай спів стрясає груди.

Співайте хором, люди!

Співайте хором люди!

Співайте хором люди!

Співайте, співайте, співайте!

Ніколи і нікому не вдасться заглушити українську пісню. Вона, як душа вічна.

Нехай з нами буде рідна пісня, нехай збереже вона тепло наших сердець, наше життя, нехай робить усіх душевнішими, красивішими у своїх почуттях, підносить нашу національну і людську гідність.

Ну де є ще така чарівна пісня,

Серед яких на світі славних мов?

То серце від журби неначе стисне,

А то навіє радість і любов.

Українська пісне, вимита сльозами,

Висушена вітром у краї чужім,

Українська пісне,

Ти прийшла шляхами

До мойого серця – ти живеш у нім.

Українська пісне, чарівна, всесильна –

Ти такою будеш через сотні літ.

Українська пісне, вчить тебе дитина,

Щоби пам’ятати свій козацький рід.

 

1. Наймиліша для нас в світі –

Це пісня рідненька,

Вона будить любов, діти,

Чарує серденька.

2. І  розважить, приголубить,

І правду розкаже,

Душу хвору, серце збудить,

Ясний шлях покаже.

3. Не цурайтесь свого слова,

Співайте усюди,

То нас чужі пошанують,

Скажуть, що ми люди…

Волошкові очі у моєї пісні,

В тих очах відбито калиновий жар.

Це вона світила у мою колиску,

Щоб я гінко ріс, до сонця виростав.

Солов’їний голос у моєї пісні,

І козацька дума, і гаї – діброви,

І врожайний шепіт золотих ланів.

Бережімо пісню, пісню українську,

Бо вона, як мати, рідна і свята.

Вічний наш паспорт – пісня,

Це пропуск у білий світ…

Ми не ховали обличчя,

Гордо ішли сотні літ.

Приторкаючись до народної пісні, ми входимо у безмежний світ мрій, сподівань, прагнень людини, поринаємо у нелегку історію України, в традиції, обряди наших предків. Немає такої значної події в житті народу, нема жодного людського почуття, які не озвалися б чи то грізною чи ніжною піснею. Наша пісня – людська порадниця, народна совість і мораль. Українська пісня знаменита своєю винятковою мистецькою красою, яка випливає з гармонійного поєднання слів та чарівної мелодії.

1. Немає кращої, ніж пісня українська,

Вона, як Сонце , завжди силу нам дає.

Є в ній надія, віра, сила богатирська,

Красою серце наповняється моє.

Приспів:

Ти загадкова, неосяжна і тривожна,

В тобі я чую давній відгомін віків.

У праці, боротьбі, завжди непереможна,

Єднання самих ніжних серцю почуттів.

2. У пісні чуємо і серця крик, і тугу,

В ній радість, сум і є прихована печаль.

Мовчання голосне, тяжких думок напругу,

І мрій ясних політ в небесну синю даль.

3. Нас зустрічає пісня, й дружньо проводжає,

Вітає, вчить, порадить, як на світі жить.

Товариша для нас вірнішого немає,

І українське слово завжди в ній звучить.

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930

Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz